Запозичення слів - це рускій міф створений для заплутування та створення відчуття меншовартості для підкорених словʼянських людей.
Розподіл впливу на мову
Суть цього міфа полягає в тому, щоб відокремити слова та класи людей котрі мають доступ до значення та походження цих слів. Умовно – уся російська верхівка з часів царської росії мала зовсім не словʼянське походження та відверто постійно намагалась повернутись до своїх європейських корінь.
Як наслідок – це відобразилось на “русском язике” – де є багато народних слів (словʼянських) та багато царських слів – європейських. Але щоб народ не відчував свого жодного права на мову - йому навʼязали ідею, що його - народні слова - не достатньо привабливі та мають бути замінені або доповнені запозиченими - "заімствованими".
Абсурдність запозичення слів
В першу чергу сам термін – запозичення. Це як? Ми беремо слово у борг? А хто за це буде розраховуватись?
По друге – в який момент ми вирішуємо що слово є запозиченим? Хто це вирішує? Навіщо взагалі запозичувати
По третє – навіщо знати чи відокремлювати слова іншомовного походження?
Ці питання звісно риторичні. Ми розуміємо що процес “запозичення” слів є прямою ознакою того, що “русскій язик” був штучно створений централізованим чином. Тобто – певна організація зібрала слова з захоплених народів прописала їх в своїх словниках, а ті слова що не знайшли або не підійшли – “запозичили” в інших мовах.
Органічне будування мови
Мова будується на інтеракціях між людьми, на взаємообміні досвідом, враженнями використовуючи ті слова, котрі найкращім чином передають ключову інформацію. І звісно це передбачає що люди з різних країн, різним досвідом та різними поглядами мають будувати взаєморозуміння та шукати компроміси в використанні слів.
Це природньо.
Слова та їх сенс
Сенс це те що має раціональну аргументацію.
Раціональне – це те що відповідає прийнятій логіці.
Логічне – це те що має беззаперечну аргументацію.
Аргументація – це послідовне пояснення, котре можна зрозуміти використовуючи прийняту логіку.
Усі ці виділені слова або терміни мають латинське походження. І немає жодного сенсу їх виділяти як “запозичені” та надавати їм який особливий статус. Все що потрібно це інтегрувати або вбудовувати ці слова в нашу мову.
Вбудовування слів та розвиток мови
Звісно якщо ми будемо просто інтегрувати всі іншомовні слова то українська мова буде втрачати у самостійному розвитку. Тому щоб цьому запобігти варто відзначити ключову різницю з “запозиченням слів”.
“Запозичення слів” передбачає невідʼємну залежність мови від іншої або інших мов.
Інтеграція або вбудовування слів передбачає створення додаткових місць в мові для іншомовних термінів заради ліпшої взаємодії та взаєморозуміння між носіями мов.
Інтеграція слів дозволяю паралельне використання інтегрованих та народних слів як синонімів. Також це передбачає гнучкість та динамічність використання вбудованих слів враховуючи їх незалежний природній розвиток в оригінальній мові. Наприклад – якщо вбудоване слово поміняє своє значення або отримає додаткове значення.
Вбудовані слова можуть мати багато значень
Наприклад оригінальний – подвійне значення:
- Той що був першочерговим, першим у своєму роді
- Той що є відмінним, неповторним
Друге значення по суті еквівалентно першому, бо буквально означає що це перше у своєму роді. Але ідея “запозичення слів” створила проблему мутації значень. Як наслідок в українській мові слово оригінально для більшості асоціюється з неповторністю.
Еквівалентно – означає дорівнює. Ці слова фактично мають однакове значення. Але перше сприймається як щось наукове та професіональне. Але не повинно. І це проблема “запозичення слів” – коли “запозичене слово” має класову перевагу над народним.
Вбудовуйте слова які для вас важливі
Наша мова повинна розвиватись з темпом усього світу а не лише нашої країни. Ми повинні взаємодіяти з іншими мовами та країнами будуючи ланцюги взаєморозуміння та ефективного спілкування. Наша мова – це мова поваги, компромісу, рішучості, чутливості і найголовніше – людяності.
Ми не повинні створювати зайві перешкоди для розвитку нашої мови. Але ми повинні завжди турбуватись щоб наша мова була рідна для кожного з нас.
Всі слова мають свій сенс та своє місце.
Залишити відповідь